Коротка і майже детективна історія про дерегуляцію по-українськи.  Кабінет Міністрів у вересні 2012 року скасовує обов’язкову сертифікацію якості зерна (постанова КМУ №932), про що давно просили оператори ринку і що подавалось як значний успіх в дерегуляції.

 Якість зерна і без того визначається при доставці на елеватори, а сертифікат перетворився на папірець, не потрібний нікому.

Але вже в жовтні 2012 року приймається законопроект народного депутата Юрія Мірошниченка, який є представником Президента у ВР,  щодо повноважень органів державної влади (закон №5067). Документ формально спрямований на розвиток адміністративної реформи, але міністерства і відомства вочевидь непогано із ним попрацювали, і обов’язкова сертифікація якості зерна цим законом була відновлена.

Нарешті, наприкінці червня 2013 року вже Президент подає до ВР законопроект (реєстраційний номер 2436а), який пропонує скасувати сертифікацію якості зерна, а на додаток ще погодження на імпорт ЗЗР, сертифікацію елеваторів і масу інших дозвільних документів. При цьому законопроект щодо скасування сертифікації якості зерна при внутрішніх перевезеннях паралельно опрацьовується  і Кабінетом Міністрів, і очевидно також буде поданий до ВР.

Нарешті, є ще депутатський законопроект, прийнятий в першому читанні, спрямований на досягнення практично тієї ж мети. Немає сумнівів, що ці законопроекти будуть підтримані бізнес-товариством, яке, м’яко кажучи, втомилось від дозвільних процедур. Але виникає інше питання – як може бути ефективною держава, де така титанічна робота (ті, хто знають, що таке, наприклад, погодження законопроекту в КМУ, розуміють, про що мова) проводиться для того, щоб стояти на одному місці?  

Просмотров: 1044