Вы господа как ни садитесь все в музыканты не годитесь Басня  

   От і прийшла в Україну реальна рецесія. Під час спаду економіки, навіть цинічній владі не спадає на думку організовувати задля дерибану бюджету ще одне міроприємство типу ЕВРО 2012, ніхто цього не зрозуміє ні в Україні, ні за кордоном, а тому  потрібно шукати якийсь привід для організації  капітальних витрат  бюджетних коштів на довгий період.

Не  довго думаючи, оголосили, що Україна  має  гостру  потребу  забезпечити альтернативні поставки газу,  чим втерти носа  Газпрому та уряду РФ.  Сама по собі ідея виглядає нераціонально з точки зору економіки, адже де логіка в тому, щоб везти газ за півсвіту, якщо він є у твого сусіда та і у тебе також, якщо реально вкладати кошти в розробку родовищ.

                Ідіотизм ідеї будівництва потужностей для прийому газу в тому, що  перед  очима приклад такого ж проекту по нафті «Одеса-Броди», який між іншим починав будуватися також для забезпечення диверсифікації поставок нафти на Українські нафтопереробні підприємства. В результаті маємо збитковий проект,  непрацюючі вітчизняні НПЗ та до 70% імпортного бензину на ринку.

                Дуже цікаво як можна розпочинати такий проект коли невідомі такі речі:

·         Де і в якій кількості брати газ ?

·         Ціна газу ?

·         Яким чином кораблі з газом прийдуть до Одеси, адже Босфор не резиновий і домовлятися про транзит через нього потрібно за досить значний період.

·         Яка буде  ціна російського газу на момент  введення в дію терміналу?

От і маємо рівняння з чотирма невідомими, без вирішення якого жоден нормальний інвестор нічого будувати не почне, а тим більше, що  відповіді можуть бути з великою вірогідністю такі:

·         Вільного скрапленого  газу, в потрібній кількості,  на світовому ринку  немає.

·         Зараз ціна  досить приваблива, але при збільшенні попиту, ціна значно зросте і не факт, що вона буде дешевше російської.

·         Туреччина не дала поки що згоди на транзит газу через Босфор і швидше всього і не дасть, як з політичних міркувань, так і з  екологічних (не дай бог аварія фактично в Стамбулі), так і з економічних (Босфор не резиновий).

·         Росія легко зможе зробити проект збитковим, навіть  не принципово зменшивши ціну  на свій газ.

 

Ну і добре, змусимо РФ зменшити ціну завдяки цьому проекту, може подумати пересічний українець, але як кажуть «Так то воно так, але не так».

Наскільки було відомо з заяв високо посадовців, контракт на побудову і експлуатацію терміналу, укладений був на умовах концесії.

  От тут і є відповідь на те, як могли наші чиновники підписати угоду невідомо з ким. 

Концесія передбачає передачу власником на відповідних умовах за відповідну плату в користування та управління майнового комплексу.  Так як проект передбачав участь України в розмірі 25% то власником комплексу відповідно буде іноземний інвестор.  От і виходить, що Україна,  експлуатуючи термінал на умовах концесії буде платити за кордон кошти не залежно від того, скільки газу буде поставлено на цей комплекс, або візьме зобов’язання завантажити комплекс роботою незалежно від ціни газу.  В обох цих випадках Україна матиме довгострокові неефективні витрати валютних бюджетних  коштів на користь іноземних структур.

Чи потрібен термінал взагалі. Моя особиста думка, що це більше є політичний проект. Так для забезпечення енергетичної безпеки потрібен, для  збереження ролі України, як транзитної держави теж потрібен, але з економічної точки зору ні.  Значно ефективніше вкладати кошти у власний видобуток та заміщення газу  там де можливо електроенергією.

Якби держава дійсно  реалізовувала стратегічні цілі, то термінал належало б будувати власним коштом та за власним проектом.   Українські вчені та конструктори здатні розробити проект, а вітчизняна промисловість може його реалізувати. Такий підхід забезпечив би роботою десятки тисяч українців та надав би поштовх розвиткові сучасних технологій в Україні і зробив би термінал дійсно стратегічним об’єктом.  Посадовці, коментуючи скорочення бюджетних витрат на науку, порадили  вченим самим заробляти кошти. В цілому правильна думка, але як можна заробити кошти якщо держава навіть і не думає щось замовляти  технологічне   в  Україні.

Реалізуючи  правильну  ідею, але маючи за мету  банальний дерибан бюджетних коштів -  отримали той результат, що отримали.  Дехто з посадовців робив заяви, що конфуз із контрактами на побудову терміналу це рука Москви.  Якщо це і правда, то Народ України має подякувати Москві  за це.

Взагалі купівля за бюджетний кошт за кордоном  устаткування та послуг, які можуть бути зроблені в  Україні є злочином перед  кожним громадянином, так як такі дії погіршують життя в країні  кожного її мешканця.

Наостанок хочу зазначити той факт, що подібні дії влади не залежить від того, яка політична сила при ній знаходиться.  Допоки мільярдери будуть займати найвищі пости  в органах влади, до тих пір буде погіршуватись економічна ситуація в країні.  Вони фактично є громадянами світу і їм глибоко начхати на те як живуть в Україні. Люди які  думають категоріями прибутку - за визначенням не можуть бути державними діячами, так як будуть постійно генерувати конфлікт інтересів свого бізнесу і суспільства.  Україна -  дійсно унікальна країна, адже немає жодної країни в світі  де міністрами працюють мільярдери.

 
Просмотров: 1697