Для напрацювання єдиної практики та у відповідності до статей 23 і 26 Закону України «Про захист прав споживачів», постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1177, затверджено положення «Про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів» (далі-Положення). Практика оскаржень рішень державних органів у відповідності до Положення, викладена в Листі Вищого адміністративного суду "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)" 7/9/1/13-08 від 09.01.2008р. Для захисту порушених прав споживачів актуальними є також Роз'яснення Міністерства юстиції України від 15 травня 2011 року «Державний захист прав громадян як споживачів фінансових послуг».

Захист прав споживачів

 Однак, особливості судового захисту прав споживачів фінансової сфери випливають з положень рішення Конституційного Суду України №1-26/2011 від 10 листопада 2011 року, яким встановлено межі дії Закону України «Про захист прав споживачів» на стадії виконання договору споживчого кредиту. Виходячи з тексту рішення, як і зазначає сам суб'єкт звернення, Степаненко Андрій, у разі подання позову про погашення боргового зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту із пропуском строків позовної давності, в порядку, передбаченому частиною 7 пункту 11 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суд застосовує позовну давність без заяви сторони у спорі. Наведене також стосується спеціальної позовної давності в один рік, встановленої частиною 1 пункту 2 статті 258 ЦК, що застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Часто-густо наслідками прострочення споживчого кредиту звернення стягнення на заставне майно здійснюється через вчинення виконавчого напису нотаріуса, одначе частина 7 пункту 11 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", передбачає, що кредитодавцю забороняється вилучати продукцію у споживача без його згоди або без одержання відповідного судового рішення. Таким чином, це незаконно, такі написи повинні оскаржуватися. Рішення Конституційного суду №1-26/2011 від 10 листопада 2011 року, поширивши дію Закону «Про захист прав споживачів» не тільки на взаємовідносини контрагентів до вступу в дію договору споживчого кредиту, а й на строк його дії, фактично надає право використовувати при захисті своїх прав споживачам фінансових послуг норму, що є альтернативною пункту 2 статті 1050 Цивільного кодексу, та передбачає дострокове повернення позики у разі прострочення сплати чергової частини платежу-п. 10 ст. 11 Закону «Про захист прав споживачів».Серед переліку випадків, в яких все ж таки можливе дострокове повернення позики при простроченні чергового платежу, є письмове повідомлення споживача , яке ним було отримано, та за умови, що споживач протягом тридцяти календарних днів не усунув порушення договору. У відповідності до п. 4 статті 11 Закону «Про захист прав споживачів», вимога дострокового повернення споживчого кредиту кредитодавцем в позасудовому порядку, або погашення іншого боргового зобов'язання споживача позбавляє права кредитодавця на отримання будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення, стягнення сум, не зазначених в договорі про надання споживчого кредиту. Інша норма цього ж закону, а саме ч. 2 п. 8 направлена на захист прав споживача фінансових послуг та зобов'язує кредитодавця корегувати кредитні зобов'язання споживача у бік їх зменшення, у випадку якщо споживач реалізував своє право дострокового повернення споживчого кредиту, збільшивши суми періодичних платежів. Таким чином, виконуючи свій обов'язок по зменшенню суми зобов'язання для споживача, кредитодавець не вправі скористатися можливістю пред'явлення споживачу вимоги про сплату додаткового платежу, у випадку якщо після кожного дострокового погашення споживчого кредиту не було сторонами укладено письмову угоду про зміну порядку погашення споживчого кредиту. З огляду на п. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, п. 4 ст. 11 Закону «Про захист прав споживачів», споживачеві фінансових послуг при укладенні договору про надання споживчого кредиту повинно бути надано оригінали всіх документів, що стосуються договору. Саме оригінали, а не під підпис ознайомлено з типовими умовами, що є загальноприйнятими та прийнято локальними документами кредитодавця. Всі документи, що не вручені споживачеві в оригіналі та на які є посилання в договорі, повинні визнаватися в судовому порядку нікчемними через недотримання письмової форми укладення правочину. Подібні дії повинні визнаватися як порушення прав споживача, у відповідності до п. 6 ст. 11 Закону «Про захист прав споживачів»-права споживача на відкликання згоди на укладення договору споживчого кредиту. Це може слугувати наслідками визнання договору неукладеним, оскільки залишає за не ознайомленим споживачем право відкликати згоду укладення договору.

Оспорювання кредитних договорів 

Нюансом для оспорювання договору споживчого кредиту являється наявність додаткової істотної умови-дати видачі кредиту та детального розпису сукупної вартості кредиту, відсутність яких в тексті надає істотних підстав вважати що суд все ж таки відмовить у задоволенні позову через відсутність учинення правочину. Це підтверджується п. 8 Постановои Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі-Роз'яснення Пленуму). Поширення на споживчі договори кредитування положень закону «Про захист прав споживачів», надає можливість споживачам фінансових послуг використовувати для захисту своїх прав ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів», а саме для визнання договору недійсним через визнання окремих положень договору несправедливими через істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Це твердження роз'яснено Постановою Пленуму. Знакове рішення Конституційного Суду України №1-26/2011 від 10 листопада 2011 року, яким встановлено межі дії Закону України «Про захист прав споживачів» на стадії виконання договору споживчого кредиту відкриває нові горизонти та нововведення у взаємовідносини між споживачами кредитних послуг та фінансовими установами. Аналізуючи наслідки прийняття даного рішення, виграш однозначно на стороні споживачів. Однак, викладені твердження лише випливають з тексту Рішення, а відсутність не двозначних роз'яснень в узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин Судової палати у цивільних справах Верховного суду України, залишає ряд питань. Зокрема чи стане Рішення Конституційного суду №1-26/2011 виграшним для фінансових установ та споживачів кредитних послуг чи ні.

Просмотров: 5134