Проблема нехватки робочих кадрів серед випускників з кожним роком дає все більше про себе знати. Чому так? На це є кілька причин...

Ні для кого не секрет, що в Україні різко зменшується відсоток  людей, що працюють за спеціальністю. Зокрема це стосується випускників ВУЗів останнього десятиліття. У чому ж полягає корінь цієї проблематики: це різка відмова від життєвих приорітетів населення, що були установлені  ще ідеологією Радянського Союзу, чи звичайне небажання працювати за спеціальністю?

Насправді, проблема ще страшніша. Це звичайна неспроможність реалізувати себе у ритмі життя, що набиває все більшого темпу, зумовлена рядом факторів,про які йтиметься нижче.

1.«НЕ буду робітником,буду директором!»

Бажаючи своїм чадам кращого та заможнішого життя, батьки, зазвичай маючи великий вплив на вибір ВУЗу та спеціальності, відправляють  дітей навчатися не за робітничими професіями,а на навчання адміністративній роботі. Ось вам і перебір менеджерів, економістів та юристів.

2. «Я пільговик, а значить-я перший!»

Звичайно,так і має бути при вступах до ВУЗів, право першої черги мають пільговики, але останнім часом з’явилася негативна тенденція - отримати (купити) статус пільговика стало доволі неважко. Як кажуть - не знаннями,то хитрістю. От і виходить, що ті хто дійсно повинен вчитися за рахунок бюджету, інколи не має такої бажаної можливості. Доволі часто ще до початку вступної кампанії всі бюджетні місця вже зайняті, не офіційно звісно.  Але тут грає психологічний фактор. Єдиним виходом є створення жорского контролю над видачею пільг.

3. «Болонська система»

Суперечок довкола неї було і залишається вдосталь. Та сказати можна одне, вводити її потрібно було поступово,а не форсуючи події. І першою варто було змінювати застарілу матеріальну базу, щоб практичні семінарські заняття проходили не просто як обговорення у лекційній аудиторії, а як справжнє пізнання професії на практиці. До слова, у проф. тех. училищах ця методика залишилася, та доволі непогано процвітає, от і маємо кваліфікованих представників робітничих професій, та не адміністративного персоналу.

4. «Гуляти, гуляти і ще раз гуляти!»

Всі ви завжди будете пам’ятати щасливі, незабутні, сповнені радості студентські роки. Коли маєш можливість вирватися з безперервного батьківського контролю та насолодитися цими роками. Та доволі часто це призводить до зовсім небажаних наслідків. Адже вирвавшись з під  батьківського крила,  дитина може не правильно сприйняти цю «свободу». Це і регулярне куріння, часті зловживання алкоголем ,гірше якщо і наркотичними речовинами. А там навчання відходить з першого плану. Звичайно,це не є тенденцією, але і закривати очі на такі окремі випадки не можна ні в якому разі.

5. «З теорією нормально, а от практика у Вас кульгає»

Ось тут все дуже погано. Чому у наших ВУЗах після учбова практика триває в середньому місяць, а в багатьох  інших країнах може сягати і дев’яти місяців, а то і року та ще й оплачується згідно законодавства даної країни. Для того,щоб коли випускник приходив на роботу і не знав,як його робота робиться на ділі, а не на словах?

Як добре було,коли ВУЗи самі розподіляли випускників на робочі місця, це давало змогу не просто дати студенту можливість працювати за професією, але й показати свої реальні знання інколи й далеко від власного дому, а не шукати робоче місце «по знайомству».

Та це ще не все. Ті літні три тижня, або місяць(в кожному ВУЗі по-своєму), що дається на практику, студенти часто ігнорують домовившись з роботодавцем щоб прийти тільки за підписом. Мотивуючись перш за все фразою : «Навіщо мені ходити місяць на практику,коли я можу нарешті відпочити,до того ж літо на дворі,яка практика…».

Тому загострюється потреба не просто в освідчених кадрах,але й кваліфікованих, навчених працювати. Як може знайти роботу за фахом пересічний випускник, якщо всюди роботодавці потребують стаж роботи. Виникає риторичне запитання : «А де ж його взяти?». Щоб влаштуватися бухгалтером потрібно не менше двох років стажу…а взяти ні де.

Звичайно,як і будь-яку проблему,цю можна вирішити. Просто потрібен чіткий контроль з боку держави не тільки за методиками навчання,але й постійне втручання у процес підготовки спеціалістів у практичній сфері. Також пріоритетною є зміна поглядів молоді на  майбутнє , інакше воно виглядатиме доволі похмуро.

Просмотров: 1276