У лютому Верховна Рада ухвалила президентський закон про забезпечення права на справедливий суд (Законопроект №1656). Метою даного законопроекту є подолання корупції в суддівському апараті, забезпечення права особи на неупереджене судочинство, підвищення ефективності судової системи. Новий Закон не можна назвати реформаторським, проте він містить чималу кількість позитивних нововведень.

Верховний суд було наділено повноваженнями щодо перегляду рішень судів касаційної інстанції. При чому заяву про такий перегляд відтепер можна подавати безпосередньо до Верховного Суду України.

Висновки Верховного Суду України відносно застосування тих чи інших норм права повинні враховуватись судами загальної юрисдикції при вирішенні подібних спорів. Неврахування таких висновків, до речі, є самостійною підставою для подання заяви про перегляд.

Крім того, Законом удосконалена процедура притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Відтепер повна інформація про суддю  зберігатиметься у відповідному досьє, на підставі якого представники громадських об‘єднань зможуть проводити регулярну оцінку діяльності такого судді.

Результати такого оцінювання будуть враховуватись під час прийняття рішення про обрання судді безстроково.

Ще однією важливою новацією є можливість безперешкодного здійснення аудіо та відеозапису судового засідання без отримання дозволу суду.

Всі ці новели спрямовані на забезпечення публічності судової влади, але поняття справедливого суду не вичерпується лише публічністю правосуддя. Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе такі принципи, як вільний доступ до суду, розумні строки судочинства, забезпечення презумпції невинуватості тощо.

Однак, новий Закон вищезазначені принципи не гарантує. Натомість він започаткував право президентського впливу на суд. Згідно нового Закону,  Президента  наділено додатковими повноваженнями, яких у нього раніше не було – правом ліквідовувати суди, приводити суддів до присяги, підписувати їхні посвідчення, переводити суддів з одного суду до іншого. Отже, можна констатувати, що Закон №1656 не вирішив всіх проблем, пов‘язаних із здійсненням правосуддя. Він лише фрагментарно врегульовує окремі аспекти  діяльності суддів. Гарантії справедливості, рівності сторін, додержання прав та свобод особи під час здійснення правосуддя досі залишаються невизначеними. 

Просмотров: 948