Податковий кодекс України, який набув чинності з 01.01.2011 року ввів нове поняття для української податкової системи – автоматичне відшкодування ПДВ… 

П.200.19. ст.200 Податкового кодексу визначила, що право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які відповідають одночасно таким критеріям: не перебувають у судових процедурах банкрутства відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; юридичні особи та фізичні особи - підприємці включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і до цього реєстру стосовно них не внесено записів про: відсутність підтвердження відомостей; відсутність за місцезнаходженням (місцем проживання);  прийняття рішень про виділ, припинення юридичної особи, підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; визнання повністю або частково недійсними установчих документів чи змін до установчих документів юридичної особи; припинення державної реєстрації юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та стосовно таких осіб відсутні рішення або відомості, на підставі яких проводиться державна реєстрація припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця. Здійснюють операції, до яких застосовується нульова ставка (питома вага яких протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно становить не менше 40 відсотків загального обсягу поставок (для платників податку з квартальним звітним періодом - протягом попередніх чотирьох послідовних звітних періодів)). Загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами та податковими зобов'язаннями його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг, за даними податкових накладних, що виникла протягом трьох попередніх звітних періодів (кварталу), не перевищує 10 відсотків заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування. У яких середня заробітна плата не менше ніж у два з половиною рази перевищує мінімальний встановлений законодавством рівень у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), встановлених розділом IV цього Кодексу. Відповідають одному з наступних критеріїв:  а) або чисельність працівників, які перебувають у трудових відносинах з такими платниками податку, перевищує 20 осіб у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), встановлених розділом IV цього Кодексу; б) або має основні фонди для ведення задекларованої діяльності, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує суму податку, заявлену до відшкодування за попередні 12 календарних місяців; в) або рівень визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток до сплати до бюджету (відношення сплаченого податку до обсягів отриманих доходів) є вищим від середнього по галузі в кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), встановлених розділом III цього Кодексу. Не мають податкового боргу.

Ст. 200.20.  зазначила, що порядок визначення відповідності платника податку критеріям, зазначеним у пункті 200.19 цієї статті, затверджується центральним органом державної податкової служби. Визначення відповідності платника податку зазначеним критеріям проводиться в автоматизованому режимі протягом 15 календарних днів після граничного терміну подачі звітності.

Таке формулювання мало того, що викликає подив, оскільки фактично встановлює право податкової служби самостійно формувати "нові" законодавчі норми яким платники податків повинні підкорятися. 

Державна податкова адміністрація України,довго просити себе не змусила і 25.01.2011 року видала НАКАЗ № 42 (зареєстрований в МЮУ 31.01.2011 року № 136/18874) про затвердження Порядку визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість.  

Так ще й "порадувало" й Міністерство фінансів України, яке 21.09.2011 року видало НАКАЗ № 1178, зареєстроване в МЮУ 11 жовтня 2011 року № 1172/19910 Про затвердження Порядку визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість (окремо відзначу той факт, що зазначений наказ, скасував Наказ № 42 від 25.01.2011 року, який видала Державна податкова адміністрація України).  

Ознайомившись з текстом вище зазначеного наказу, відразу виникло питання може щось "прогавили" і центральним органом державної податкової служби є Міністерство фінансів України. Відкриваємо Закон України "про державну податкову службу України", де чітко заначено п. 1 ст. 4, що Державна податкова адміністрація України є центральним органов виконавчої влади, і це на фоні того що 6 червня 2011 року № 589 КМУ прийняв Постанову "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких потсанов Кабінету Міністрів україни від 26 травня 2007 року № 778 "Про затвердження Положенні про Державну податкову адмінітсрацію України". найбільш цікавим виявляється той факт, що як уважно я не перечитувала зазначену постанову, пункту про те, що функції Державної податкової служби передані Міністерству фінансів україни не знайшла.  

От і виходить, що менш ніж за рік, "своїм" праовм "творити" нові законодавчі норми скористались відразу два центральні органи. Що робити в такій ситуації "бідним" платникам податків залишається лише здогадуватись.  

Враховуючи той факт, що в бюджеті коштів на відшкодування ПДВ, як правило не вистачає, то сподіватись на те, що найближчим часом ця норма запрацює для більшості підприємств, які є платниками ПДВ не варто.  

 Окрім того варто зазначити, що як не намагались законодавці створити єдиний

уніфікований документ, який би чітко і ясно визначав які 

саме податки хто платить, хто їх встановлює, визначає методику розрахунку 

та порядок сплати, порядок відшкодування з бюджету (якщо такі є) та

порядок користування податковими пільгами, вже зараз можна з

впевненістю сказати, що нічого в не вийшло, оскільки сам податковий кодекс

дає право іншим центральним органам формувати законодавчі норми. 

А оскільки наші центральні органи дуже полюбляють перебирати на себе

функції одне-одного то ми й отримуємо ситуацію, коли різні органи видають 

нормативні акти з одного й того ж питання.

Просмотров: 1774