Проект Закону «"Про товарний біржовий ринок" в цілому спрямований на підвищення якісної складової інститутів, що надають послуги з організації торгівлі на товарному ринку (і насамперед це стосується підвищення фінансових вимог до бірж, до правової організаційної форми, розмежування прав членів біржі та засновників (акціонерів), ліцензування професійної діяльності). І це добре. Хоча б тому, що кількість бірж зменшиться з 580 до 10, не більше, які на сьогодні дійсно працюють.

Але чи змінить це на краще в корені ситуацію зі станом самого біржового товарного ринку, чи збільшить його обсяги, чи з’являться дійсно ринкові біржові індикатори? На жаль, ні, до поки біржі не будуть «використовуватися» у формуванні економіки країни як головні суб’єкти формування індикаторів ціни.

 

Більше того, у дослідженні Конференції ООН щодо біржової торгівлі на ринках, що розвиваються (Development Impacts of Commodity Exchanges in Emerging Markets), 2009 року  на прикладі реформ у аграрному секторі Бразилії, Китаю, Індії та інших країн було відзначено, що товарні біржі є тими структурами, які здатні підштовхнути зростання в інших товарних секторах економік країн, що розвиваються, через підвищення ефективності поставок, зниження транзакційних витрат у ланцюжку товарних поставок шляхом розширення мережі товарних складів та побудови системи управління ризиками кредитним забезпеченням (насамперед складськими документами).

 

Так в Індії та Малайзії біржова торгівля стимулювала розвиток нових сільгоспкультур з високою доданою вартістю. У Бразилії, Індії та Малайзії – розвиток нових експортних товарних ринків. Товарні біржі Колумбії і Венесуели, наприклад, створили механізми, які, оминаючи банки, відкривають товарному сектору доступ до локальних ринків капіталу через обіг «фермерських РЕПО» на біржах. Ці інструменти набувають особливої ??популярності там, де банки уникають кредитування сільського господарства через високі ризики.

 

Тому слід розглядати розвиток бірж не заради самих бірж, як самоціль, а для спонукання розвитку економіки України. І насамперед слід розвивати оптові товарні ринки на умовах біржових торгів з локалізацією в Україні, особливо щодо експортоорієнтованих товарних груп та таких, ціноутворення за якими (ПЕК, АПК, хімічна та гірничо–металургійна промисловості) є вагомою складовою у собівартості інших промислових товарних груп та у секторах, що забезпечують соціальний розвиток, а також застосовувати біржові  ціни як ринкові орієнтири при визначенні бази оподаткування (в тому числі, при трансфертному ціноутворенні). Так, за даними АМКУ, протягом 2010–2012 років олігопольні ринки та ринки з ознаками домінування в сукупності з монопольними відігравали неабияку роль у ціноутворенні та конкурентоспроможності продукції інших ринків, обіймаючи загалом понад 50% ринку продукції. Тому, враховуючи досвід тих же країн СНД, можливо, варто подумати над переліком біржових товарів та їх мінімальним розміром партій, які повинні реалізовуватися через товарні біржі.

 

І водночас ніхто не говорить про те, що все і всі повинні торгувати через біржу, однак уряд має стимулювати до цього, і насамперед тих, кому це невигідно, – тих, хто самостійно формує потрібну їм ціну (трейдери, посередники).

 

Якщо подивитися на діяльність керівництва країни (Верховної Ради, Кабміну та Адміністрації Президента України) за всі роки, починаючи з часу прийняття Закону України «Про товарну біржу» (з 1992 року), то з боку держави ми не побачимо реальних дій та заходів, спрямованих на розбудову біржових ринків хоча б за стратегічними товарами.

 

Можливо, з одного боку, це викликано відсутністю відповідних фахівців з цих питань і розуміння важливості необхідності розбудови біржового товарного ринку для країни, з іншого – з причин «пов’язаності» влади з бізнесом, інтереси якого влада відстоює навіть на шкоду економіці України, і як наслідок – і суспільству в цілому.

 

Якщо у провідних європейських країнах, США становлення біржових ринків відбувалось історично і не одне століття, то з досвіду інших країн (Близького Сходу, Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Африки, Бразилії, Польщі, Угорщини, Чехії, країн СНД та ін.), ми побачимо, що так чи інакше уряди цих країн підтримують політику на розбудову внутрішніх біржових ринків на товари, що є стратегічними чи складовими у ціноутворенні для інших галузей економіки. Наприклад, метою створення Польської енергетичної біржі Towarowa Gielda Energii (заснована в 1999 році Міністерством Державного Казначейства, з 2012 року повноцінним власником біржі є Варшавська фондова біржа) було (і є) формування об’єктивних цінових індикаторів на енергоресурси. У Дубаї в 2005 році за участю держави було засновано Dubai Mercantile Exchange Ltd. з метою заснування цінового індикатора на сиру нафту азіатського ринку. У 2006 році Міністерство нафтогазової галузі Оману постановило, що офіційна ціна на експортовану оманську сиру нафту буде визначатися на основі ф’ючерсного контракту на оманську сиру нафту.

 

Цікавий досвід Туреччини. Першу товарну біржу для торгівлі сільськогосподарською продукцією – Ізмірська товарна біржа (Izmir Mercantile Exchange, ITB) – було створено ще у 1891 році. ITB разом з іншими сільськогосподарськими товарними біржами утворює єдину систему товарних бірж, об’єднаних у Раду товарних бірж (the Turkish Union of Chambers and Commodity Exchanges (TOBB), яка забезпечує реалізацію аграрної політики уряду. Держава визначає перелік товарів, які повинні реєструватися на біржі при експортних операціях і торговельних операціях у середині країни. Також учасникам біржової торгівлі надано деякі податкові переваги щодо роботи на сільськогосподарському ринку, тому використання біржі залишається привабливим для гравців ринку, залучених до так званих податкових оптимізаційних схем. Сьогодні ІТБ очолює обговорення проекту щодо об’єднання всіх товарних бірж у Туреччині на єдиній електронній торговій платформі. У разі досягнення  згоди біржі будуть «рухатися» до уніфікованої електронної торгової системи і спільно організовувати ефективну систему з ліцензування складів для того, щоб забезпечувати поставку товарів за контрактами, що торгуються на біржах. Також зазначимо, що відкриття біржі у тому чи іншому місті відбувається за умови позитивного висновку ТОВВ щодо доцільності та схвалення Міністерством торгівлі та промисловості.

 

За активної підтримки держави здійснюється і розбудова біржових товарних ринків у країнах СНД (бо часу чекати на історичний розвиток немає). Тобто у кожній країні існують свої особливості, викликані структурою економіки, але однозначно можна сказати, що на біржі держави покладаються виконання певних завдань, які сприяли б посиленню економіки країни. Тому я вважаю, що головне, що повинно бути, – це розуміння і політична воля з боку уряду України, тоді й заходи, спрямовані на розвиток біржового ринку, з’являться.

Просмотров: 1185