Як підняти українське село: ментальні причини застою

Сільське господарство

Написати дану статтю мене підштовхнула недавня поїздка в село до батьків.

Як зазвичай це буває, в автобусі люди активно обговорювали останні події в країні, активно дискутували на тему політики, зокрема недавнього вироку щодо Тимошенко. Разом з тим завязалася й розмова про те, як важко селянину вижити в теперішніх умовах, як несправедливо обдурюють його (селянина) заготівельники м’яса та молока.

Перше, що спадає на думку - це те що український селянин говоритиме дуже довго й багато на кухні, в громадському транспорті чи будь-де інде, тільки не піде відстоювати свої права туди, де й варто це робити. Він задовільниться палкою критикою чиновників, скаже про те, що міністр аграрної промисловості не має вигляду селянина, що в нього білі ручки й таке інше. Наш селянин випустить пару і йому стає легше на душі - ніби всі проблеми сільського господарства вирішені цим. Натомість нікому в голову не приходить щось зробити для покращення своєї ситуації. Давайте подумаємо... Що заважає селянину створити кооператив та організувати переробку своєї продукції, як то міні-завод по перебці молока чи м’яса і просувати його на ринок. А заважає тільки не розуміння можливості творити, відсутність власної ініціативи, а також "велика проблема" - вже не буде можливості викидать палку критику на зовні, бо ж зайнятий справою.

Та щоб читач не звинуватив мене в односторонності, скажу, що за креативність, нові підходи на селі повинна взятися держава, адже не проблема тут тільки в селянстві. Кваліфіковані кадри, яких випускають наші вузи повинні бути зацікавлені в тому, щоби працювати на селі. Готуючи статтю, вирішив заглянути в інтернет і поцікавитись що пропонує держава в галузі сільської кооперації. В процесі своїх пошуків натрапив на статтю "Кооперація на селі: бракує не фінансів, а організації", в якій говориться: "Звичайно, зорганізувати кооперацію на селі чи хоч би приблизно відновити той кооперативний рух, який існував у Галичині до 1939 року, — річ непроста. Для цього замало навіть відповідної державної цільової програми, яка діє в Україні з 2009-го". Хотілося б поправити автора - програма не діє, вона існує. Якби діяла то були б результати.

Складається враження що ми  топчимось на місці (держава для галочки щось робить, а селянину то й добре, бо є кого і що покритикувати), в той час як всі інші навколо нас засукавши рукави, працюють не лише фізично, а й інтелектуально, креативно. Це як замкнуте коло... Але його треба "розімкнути", питання тільки в тому хто перший це зробить. Чи може й не зробить...

Просмотров: 2233