Наразі існує багато суперечок навколо проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо об’єднань співвласників багатоквартирних будинків». Законопроект – безглуздий, але більш важливими є причини, наслідком яких став цей законопроект, та висновки з цього.

Шарль де Голль свого часу сказав: «Тільки та держава має завтрашній день, яка дбала про нього ще вчора». Наша держава про завтрашній день в сфері житлово-комунального господарства не дбала не тільки вчора, а й усі роки незалежності. ЖКГ – це єдина сфера нашої життєдіяльності, яка не знає корінних змін з 1931 року. Тому наразі усі – і держава, і політична система, і громадянське суспільство – сходяться в одному: зміни потрібні.

Позиція держави розуміла, єдина, та викладена в двох ключових документах: в нормативному – Закон України «Про реформування і розвиток ЖКГ на 2009-2014 роки», і в програмному – президентська програма економічних реформ «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».

Але з огляду на останні події я розумію, що громадянське суспільство – розрізнене, і в нього є лише поза, але немає позиції. Так, деякі представники громадянського суспільства звертаються до формулюванняпроектів суспільного устрою в житловій сфері, де панує справедливий, за їхніми особистими уявленнями, лад, на кшталт «Утопії» Т. Мора, «Міста сонця» Т. Кампанеллі, або «Нової Атлантиди» Ф. Бекона. Деякі представники – реалізацію корпоративних вигод своїх міжнародних благодійників маскують суспільною необхідністю. А деякі – займаються відвертим позерством, задовольняючи лише свої амбіції.

Усе це сприяє лише розвитку хаосу в сфері ЖКГ, але ніяк – не розвитку самої галузі. Основоположник кібернетики Н. Вінер відзначив, що хаос – це найбільш імовірний стан, і щоб зробити його менш імовірним, необхідні цілеспрямовані зусилля.

Я впевнений, що зусилля малих соціальних груп та окремої людини в суспільному житті, нехай і цілеспрямовані – неістотні, і навіть безглузді. А тому ми повинні побудувати таку архітектуру впливу нарозвиток системи ЖКГ і її конкурентного середовища, та знайти такі правильно організовані впливи, які зможуть докорінно змінити як події в галузі, так і сам процес її реформування і розвитку.

Зауважу, що з лінійної точки зору розвиток – це безперервний процес, а перешкоди, які можуть виникати на його шляху, мають випадковий, другорядний характер і не можуть зупинити прогресу.

А тому пора покласти край існуючій практиці, яка стала вже сталою в громадянському суспільстві, і за якою усі зусилля багатьох громадянських інститутів направлені лише на боротьбу з перешкодами, а не на сам розвиток відносин в галузі.

Причому така партисипаторна, або учасницька практика, коли суспільство приймає участь як у підготовці, так і в прийнятті та впровадженні в життя рішень – є ірраціональною. Слабким місцем  такої практики є те, що прийняття важливих рішень широким колом непрофесіоналів (з точки зору теорії демократії), які ніколи не контролюють і не несуть за прийняття таких рішень відповідальності, неминуче призводить до зниження інституційної відповідальності та до зростання небезпеки популістського авторитаризму.

Ось, наприклад, вкрай руйнівна, але так корисливо бажана для агентів впливу програми «Реформа міського теплозабезпечення» USAID норма в законопроекті 8474: об’єднання має право за рішенням загальних зборів передавати в заставу належні об’єднанню права вимоги за внесками співвласників. Причому таке рішення приймається навіть не кваліфікованою, а – простою більшістю.

Невже ті сотні голів ОСББ, що підписалися під такими змінами, особисто понесуть відповідальність, та стануть власними силами утримувати будинки, коли банки спишуть кошти з рахунків ОСББ, які (можливо, і з об’єктивних причин) опиняться в стані боржників, і паралізують їх господарську діяльність?

Відомий політолог Ралф Дарендорф правильно стверджував: «Демократія – це уряд, що обирається народом, а якщо необхідно – народом і усувається; але крім того, демократія – це уряд із власним курсом».

І тому потрібно об’єднуватись. Причому об’єднуватись не стільки під особистість, скільки під курс. І тількиоб’єднавшись, ми зможемо стати дієвою групою впливу.

Я не згоден з твердженням, що «в каналізації політики немає». Звісно ж, є! Бо сприяти реформуванню і розвитку ЖКГ, одночасно долаючи існуючі перешкоди, можливо лише на рівні політичної системи

А сприяти є чому. Думаю, всі погодяться з тим, що на цьому етапі і в нинішніх умовах інститут ОСББ себе дискредитував. Як через державну зневагу інституційним можливостям ОСББ, так і через деяких недобросовісних голів ОСББ. Я особисто, і команда моїх однодумців, обома руками за розвиток ОСББ. Причому в нашому розумінні сприяння розвитку ОСББ – це не сприяння збільшенню їх кількості, а саме семантичні якості «розвитку» – необоротній процес поліпшень властивостей і якостей об’єкта.

Таким розвитком є і нівелювання створеного Країною Рад ще у 1931 році «відповідального квартиронаймача» в уяві власників; і вдосконалення законодавства щодо ОСББ, причому невід’ємно від розвитку усієї галузі ЖКГ та формування державної житлової політики; і обумовлення діяльності ОСББпрофесійними якостями, задля чого держава повинна створити умови для навчання та підвищення кваліфікації голів ОСББ; і поліпшення якості житлово-комунальних послуг, удосконалення і гармонізація до європейських – стандартів в сфері ЖКГ; і розвиток асоціювання ОСББ, причому з делегуванням достатньої кількості повноважень асоціаціям; і формування потужної групи впливу за елітарним принципом задля захисту спільних прав і інтересів.

Скінчився час непрофесійних дії!  Наше майбутнє лише в наших руках!

З повагою, президент Київського центру сприяння розвитку ОСББ, Дмитро Корчак

Просмотров: 806