Проблема з якою часто зустрічаються селяни- оренда водойм, яка інколи закінчується дуже плачевно,і дає поштовхи до нових конфліктів. Особливо класових.

Цікава справа виходить,хтось намагався знайти офіційні дані, що до кількості приватизованих , або взятих в довгострокову оренду, озер? Думаю, це буде не так і легко.

А от стати тимчасовим або постійним власником озера – здається, не така вже і примарна справа.

Для цього Вам потрібно не так вже і багато:

-Подати необхідний пакет документів з  планом розвитку водного об’єкта у сільку раду, під чиїм підпорядкуванням знаходиться даний об’єкт. Плюс до нього додати трохи «винагороди». А далі залишається тільки чекати. Та краще, ще й мати певні зв’язки у районних радах, бо ніхто 100 відсоткової гарантії Вам не дасть. Далі, залишається узгодження плану розвитку та умов оренди (строк та плата, інколи не обходиться і без додатків до договору, певних висунутих умов у двосторонньому порядку) також доведеться отримати паспорт водного об’єкта . А тепер згадаємо скільки в Україні сіл з озерами, не дали в одному,дадуть в іншому. А далі - хазяйнуй як хочеш.

От і  розходяться наші прекрасні водойми по власникам, як гарячі пиріжки в холодну пору року. А тепер подумаємо, у Вас є озеро. А чи захочеться Вам,щоб на ньому ловили рибу місцеві жителі? Особливо,якщо водойму брали саме для розводу риби. Навряд, чи не так? Потім хочеться найняти охоронця для своїх володінь, собак, зброю…доходить до абсурду.

Виникає одне питання. А місцевих жителів хтось запитав, чиї ще батьки ходили купатися в тих водоймах, які з самого дитинства ходили туди на риболовлю, а є й такі,що жили за рахунок неї, від голоду рятувалися. Що їм робити? Не раз вже в новинах з’являлися сюжети про жорстокі розправи з місцевими рибалками. Звичайно,по закону винними стають рибалки, що вторглися на приватну територію,але часто вони самі не знають про заборону.

Тут грає чисто моральний фактор. А це є не по людськи і з цим варто щось робити. В першу чергу, потрібно створити ряд умов,після виконання яких можна буде отримати земельну ділянку під водним об’єктом.  І це не просто встановити знак «Ловити рибу заборонено», а зробити певні умови, виходячи з яких рибу можна буде ловити,хоча б кілька днів на місяць,та окремими видами пристроїв для ловлі. Також це стосується дозволів на купання та водопій рогатої худоби.

Звичай легше взяти в довгострокову оренду водойму для розводу риби,ніж зробити рибну ферму. Але з нами не погодяться скандинави. Маючи морські держави,вони надають перевагу штучному розводу риби у спеціально створених резервуарах. На практиці це зменшує ризик продажу зараженої риби та дає змогу збільшення питомої ваги,відведеної для реалізації. То чому не послідувати такому прикладу?

Просмотров: 2163