Україна вже давно потребує нормативного удосконалення біржової торгівлі, проте запропонована редакція законопроекту № 3498 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо регульованих ринків та деривативів)» містить положення, які викликають чимало побоювань та протиріч, зокрема з боку учасників аграрного сектору економіки. 

Закон «Про товарну біржу» був прийнятий в Україні ще у 1991 р. І лише зараз, через 25 років, напрацьовано принципово новий нормативно-правовий акт, метою якого є, у тому числі, удосконалення засад функціонування  товарних біржових ринків.

Законопроект не сприятиме розвитку біржового ринку в Україні. Ба навіть більше – проект містить такі умови, за яких навіть та невелика частина гравців, що здійснює торгівлю на біржі, відмовиться від біржових контрактів і буде укладати угоди поза організованим ринком, який так намагаються «розвинути». І, як ви розумієте, такі обставини не сприятимуть ліквідності.

Для товарного біржового ринку, а я буду говорити виключно про нього, насправді, зміниться дуже багато. Є позитивні моменти, проте законопроект містить чимало норм, які примусять ринок регресувати.

Серед плюсів:

1. Вимоги до статутного капіталу товарних бірж, який буде збільшено до 15 млн. грн. Це дозволить ліквідувати номінальні кишенькові біржі, які не мають нічого спільного з біржовою торгівлею (а таких понад 550), та залишити реальні біржі, кількість яких навряд чи сягне більше 10. Таке рішення дозволить, по-перше, консолідувати біржовий ринок, а по-друге, підвищити рівень відповідальності учасників торгів та біржової інфраструктури, запровадивши дієвий арбітраж, систему гарантування виконання угод, кліринг тощо.

2. Намагання врегулювати в Україні питання похідних фінансових інструментів, базовим активом яких є товар, що дозволить у подальшому побудувати біржу світового рівня в Україні, в першу чергу для торгівлі зерном.

Серед мінусів:

1. Надмірна зарегульованість ринку з боку Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР): ліцензування, численні дозвільні процедури та права на втручання в діяльність учасників ринку, чимало відсилочних норм, якими закон дозволяє НКЦПФР встановлювати окремі вимоги до учасників ринку, надмірні вимоги до торгових посередників.

2. Не достатньо чітке розмежування між угодами на організованому та позабіржовому ринках, у результаті чого контракт, який містить ознаки, притаманні фінансовому інструменту та укладений не на біржі, - може бути визнаний недійсним, а контрагенти за угодою – притягнуті до відповідальності.

3. Неможливість виробників здійснювати торгівлю власними товарами на біржі без участі посередників.            

4. Відсутність механізмів формування ліквідності на організованому ринку, що не вирішує питання переваг торгівлі на біржі та спонукає продавців і покупців укладати прямі угоди чи торгувати «з поля», як на аграрному ринку.

Потрібно, перш за все, зосередити увагу на кращих світових практиках та зрозуміти, у чому полягає сама суть біржі, – а це: можливість вільно купувати та продавати, доступ до інформації про ціни на відповідних базисах поставки, механізми гарантування виконання угод, кліринг, зниження транзакційних витрат, арбітраж, ну, і звісно можливість захистити себе від ризиків, зокрема цінових та непоставки товару.

Сьогоднішній проект закону відповідні питання не вирішує саме через намагання зарегулювати ринок, який навпаки потребує дерегуляції, що і ставить за мету Уряд. При цьому, такий підхід розробників проекту не приносить користі, перш за все бізнесу, який працює у відповідній сфері.

Цей закон насправді потрібен, але не в тому варіанті, який є. Необхідно, перш за все, створити умови та можливості, а не обмеження та перепони. Україна одна із лідерів-експортерів зерна на світовому ринку, а поміж інших – єдина, хто не має власного біржового центру.

Аграрна біржа – це не весь аграрний, а тим паче, товарний, біржовий ринок. Так, ми забезпечуємо проведення товарних та фінансових інтервенцій, співпрацюємо з ПАТ «Аграрний фонд» у здійсненні ним власної форвардної програми, здійснюємо продаж майна банків-банкрутів, проводимо інші види конкурентних торгів. Проте є й кілька інших бірж, які вносять свій вклад у розвиток та ліквідність ринку. Ви подивіться на провідні європейські країни з розвинутою біржовою інфраструктурою – вони не мають 550 бірж, вони мають одну-дві, які є центром організованого ринку не лише відповідної країни, а і конкретного регіону. Таким чином, покупець чи продавець не повинен шукати можливість купити чи продати «десь» або «у когось» серед кількох сотень - він точно знає, де формується єдина система попиту та пропозиції.

Те саме потрібно Україні. Ідеальний варіант – це сформувати кілька потужних товарних бірж (у тому числі й на базі реально функціонуючих) з розвинутою інфраструктурою, технологіями та торговими механізмами, які побудовані на кращих світових практиках. Можливо варто залучити іноземні інвестиції у якості додаткового капіталу чи систем електронних біржових торгів відомих міжнародних торгових майданчиків. Після цього можна і потрібно розвивати кожну окрему біржу за певним напрямком: одна – у аграрному, інша – у енергетичному і т.д.

У свою чергу, запропонований законопроект, нажаль, не вирішує поставлених завдань, тому його прийняття у редакції призведе до невідворотних та небажаних наслідків не лише для товарних біржових ринків, а й для бізнесу та економіки України в цілому.

Просмотров: 505