Ухвалений парламентом законопроект «Про фінансову реструктуризацію» (№3555), за своєю суттю є з одного боку потрібним, а з іншого - доволі неоднозначним. 

Ухвалений парламентом законопроект «Про фінансову реструктуризацію» (№3555), за своєю суттю є з одного боку потрібним, а з іншого - доволі неоднозначним. Відповідний закон сьогодні потрібен для всіх учасників фінансового ринку. Як для суб’єктів господарювання, що внаслідок кризи потрапили в скрутне становище, так і для банків, які зможуть «покращити» свої економічні нормативи. 

Як свідчить статистика Національного банку, сьогодні частка простроченої заборгованості становить 23,5% (юридичні та фізичні осіб). Отже це питання є актуальним для майже чверті учасників ринку.

Законопроектом, зокрема, визначаються питання взаємовідносин між кредиторами та боржником під час проведення процедури фінансової реструктуризації; проведення безпосередньо процедури фінреструктуризації – визначення кредиторів, обсягу зобов’язань, що підлягають реструктуризації; умови провадження господарської діяльності боржником та отримання ним фінансування під час фінансової реструктуризації тощо.

Серед позитивних новацій законопроекту можна відзначити положення про добровільність процедури реструктуризації. Вона передбачатиме здійснення кількох важливих для суб’єктів господарювання заходів - перегляд строків погашення кредитів, відсоткових ставок за користування кредитами, зміни валюти кредиту, можливість прощення частин боргу чи отримання від кредиторів нового фінансування для стимулювання діяльності боржника тощо. 

Проте позитивні норми законопроекту - це одна сторона медалі. На протилежній стороні – суперечливі моменти. Новоприйнятим законом, хоч і декларуються виключно позитивні наміри в роботі кредиторів та боржників, однак є чотири суттєвих новацій, які на практиці можуть отримати різне тлумачення. Наприклад:

- Не до кінця є зрозумілим питання про визначення «перспективності господарської діяльності», оскільки кредитори в гонитві за максимально швидким отриманням прибутку можуть не зважати, скажімо, на соціальні аспекти діяльності боржника. Також є незрозумілим, що в кінцевому випадку буде потрапляти під реструктуризацію – господарська діяльність, активи боржника чи його грошові зобов’язання.

- Можливість зміни керівника та/або органів управління і контролю боржника, чи то зміну корпоративного управління боржника. І хоча законопроектом передбачається така можливість шляхом проведення переговорів, досягнення домовленостей, існує певний ризик того, що боржник опиниться у невигідних для нього умовах. Це може бути актуальним під час вирішення питань фінансової реструктуризації боржників – суб’єктів господарювання державного сектору економіки.

- Паралельне існування двох різних механізмів фінансового оздоровлення боржника. Тобто - санації, що визначено Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та фінансової реструктуризації відповідно до новоприйнятого Закону. Це може виступати додатковим чинником виникнення конфлікту інтересів між боржником та кредитором. Зокрема, законом заздалегідь визначено, що «малі» кредитори змушені будуть погоджуватися на умови (з окремими виключеннями), які висуватимуть «великі» кредитори.

- Залежність спостережної ради (що є координаційним органом з питань організації та проведення процедури фінансової реструктуризації) через її секретаріат від зовнішнього фінансування (коштів суб’єктів господарювання, фізичних осіб, міжнародних фінансових організацій у вигляді безповоротної фінансової допомоги, грантів, дарунків тощо – при цьому відсутнє обмеження, що таке фінансування не може бути здійснено кредитором/боржником чи пов’язаними з ними особами). А це є певним корупційним ризиком.

Таким чином, позитивність чи негативність ухваленого Закону «Про фінансову реструктуризацію», у разі підписання його Президентом, визначатиметься виключно добросовісним відношенням один до одного кредитора та боржника.

Просмотров: 348