Часом мене дивує недалекоглядність наших владних верхівок. Адже, дивлячись на соціальну та економічну ситуацію в Україні, можна зробити висновок, що економічний блок уряду не розуміє основного – яким шляхом у розбудові економіки повинна рухатись наша держава.

До прикладу, Леонід Данилович Кучма був чесним чоловіком, він казав: “скажіть мені, що вам побудувати, і я вам побудую”. А тут все інакше, до людей ніхто з них не прислуховується, і самі толком не знають, що робити. Та й зробили вже, нашвидкуруч. Якщо подивитися бодай на Податковий кодекс, то відчувається рука майстра!!! Автори цього документу знали, що треба зробити для великого бізнесу, а ось що таке малий та середній бізнес не розуміли. Чи може, забули? Уряд так і не зрозумів, що в Україні є 1 тисяча підприємств, які дають 80% доходів до бюджету. Але цим нема чого гордитися.

Масові хвилювання і стурбованість Податковим кодексом наразі перейшли у стан штилю, натомість з’явилася нова причина для занепокоєнь – стрімке зростання цін на харчові продукти. І в цій частині кроки влади можна назвати, м’яко кажучи, дивними.

Ціни на продукти харчування зростають не лише в Україні. На даному етапі ми входимо до СОТ, і наразі ціни на продукти харчування у всьому світі збільшуються. Якщо звернути увагу на перетворення у агропромисловому комплексі: ось вони зупинили вивіз зерна з України неначе, щоб зберегти ціни в Україні, але в подальшій перспективі це ще болючіше вдарить по нашій державі та по кишенях українців. Вони намагались зупинити зростання цін на гречку, але знівелювати це можливо лише за допомогою ринкових механізмів. В першу чергу потрібно, щоб Держрезерв закупав достатньо і був справжнім гравцем, а не псевдогравцем на споживчому ринку. В пік, коли збирається врожай, Держрезерв мав би закупити приблизно 5% від потреб населення в продуктах харчування, для того, щоб виходити, робити інтервенції і збивати ажіотаж. Але тут величезну роль мав би зіграти регулятор соціально-економічних відносин. На превеликий жаль, подібних кроків від влади не бачимо. Саме уряд і світове зростання цін на продукти харчування створюють проблеми для громадян України.

У цьому ключі з’являється друга проблема - це не збільшення, а навпаки зменшення заробітних плат. Було б адекватно при зростанні цін надати можливість українцям заробляти більше, для того, щоб люди могли забезпечити свої потреби. Нещодавно я виступав перед людьми і вони кажуть, мовляв за часів радянського союзу хліб коштував 16 копійок. Але я переконаний, що хліб має коштувати ринкову ціну. При цьому ринковою повинна бути й заробітна плата. Іншого виходу немає. Якщо ми вже взяли на себе відповідальність і вступили у ринкові відносини, тоді й повинні застосовувати ринкові підходи. Я щойно приїхав з села, в якому побував на одному з підприємств. Там працює 70 робітників, а наприклад, у Польщі на такому підприємстві працює 25 чоловік і продуктивність праці у них набагато вища за нашу. У такий спосіб, ми назавжди приречені отримувати втричі меншу заробітну плату. Це пов’язано з кількістю робочих рук, які працюють, та ще й при цьому хочуть красти. Саме в цьому існує проблема, і тут уряд мусить вживати заходів. Має бути ініціатива уряду на модернізацію, на переобладнання виробництва та стимулювання робітників. На те, щоб одна людина виробляла більше продукції, тоді в структурі собівартості буде достатньо висока складова заробітної плати і заробітна плата буде достойною.

Окрім всього, у нас абсолютно не реформоване сільське господарство, бо знову ж таки, влада не збагне, що ж з ним робити. Переконаний - ще два ембарго на вивіз з України, і більше ніхто сіяти не буде. Якщо узагальнити, то у 2009 році світ упав на 3-5%, а Україна на всі 15%. Нема чого жалітися, бо насправді це сталося заслужено. Що стосується прогнозів, то тут слід зауважити, що нам ще далеко до докризового рівня, але якщо криза вдарить повторно, то в нас буде спад не 15%, а всі 20-25% при світовій рецесії. Але головний «мозоль» у тому, що нинішній уряд не змінив ситуацію в економіці України, бо не почав розвивати легку промисловість, машинобудування. Ніяких заходів по зміцненню економіки у 2010 році не зроблено. Бюджет мав би бути консолідований, левова частка грошей мала б бути спрямована у ті галузі економіки, які уряд хотів би підняти. А що ми маємо на сьогоднішній день? Маємо Євро-2012 – це як священна корова, і туди ми заливаємо усі гроші. Але Євро суттєвого розвитку для ключових галузей не дає. Євро-2012 - не двигун економіки, і це хибний шлях капіталовкладення. Досі уряд ще не визначився, куди потрібно спрямовувати фінансовий ресурс для того, щоб економіка працювала на внутрішньому ринку.

Сьогодні в Україні говорять, що вони не популісти, але впевнено продовжують затягування паски пересічним громадянам і бізнесу, в той час, коли верхівки ні в чому собі не відмовляють. Колись Меркель та Саркозі прилетіли на гелікоптерах з двома охоронцями у Давос і вже увечері полетіли додому, мотивуючи це тим, що вони не хочуть, щоб їх бюджет платив за перебування у Давосі. Наших у Давос приїхало - делегація з 19 осіб, а охорони було більше тільки у Медвєдєва. Українська влада хоче поводити себе як арабські шейхи. Ще б відповідати навчилися за „своє” майно, як вони…

І як би не намагалися наші державні мужі виправдатися перед народом кроками та реформами, які вони обзивають «на благо», їхні дії ніколи не зрозуміє і не пробачить як мінімум половина українців, які живуть сьогодні за межею бідності.

Просмотров: 1103