Вийшла друком моя нова монографія: Кушнір І.В. Фінансово-кредитне забезпечення розвитку аграрного сектору економіки України: монографія. – Миколаїв: Миколаївська обласна друкарня, 2011.- 122 с.

У монографії досліджено еволюцію політики державної підтримки розвитку аграрного сектору економіки, досліджено досвід формування та реалізації спільної аграрної політики розвитку аграрного сектору в ЄС, обґрунтовано систему заходів по зменшенню дебіторської заборгованості сільськогосподарських підприємств, обґрунтовано необхідність подовження пільгового та стимулюючого режиму оподаткування в АПК, розкрито зміну пріоритетів бюджетної підтримки в контексті вступу до СОТ, зважаючи на дефіцит коштів Державного бюджету обґрунтовано зосередити бюджетні витрати на загальнодержавних природоохоронних заходах, обґрунтовано напрями розвитку фінансово-кредитних відносин на селі, посилення заходів з повернення кредитів, утворення сільськогосподарських банків розвитку.
Розраховано на керівників та спеціалістів АПК, студентів вищих і середніх спеціальних навчальних закладів.

Основні висновки.

1. Еволюція державної підтримки розвитку АПК полягає у зменшенні державної закупівлі сільськогосподарської продукції та зменшенні рівня закупівельних цін у порівнянні з ринковими, масова переорієнтація каналів реалізації на трейдерів, посередницькі компанії суттєво вимиває фінансові ресурси сільськогосподарських товаровиробників. Держава не змогла підтримати розвиток аграрного сектору, допустивши катастрофічний диспаритет цін на сировинну та готову продукцію аграрних підприємств. Разом з тим позитивними напрямами державної підтримки є встановлення пільгового оподаткування для сільського господарства. Розміри прямої бюджетної підтримки  є обмеженими і тому використовуються за найпріоритетнішими напрямками розвитку. Зі вступом до СОТ структура бюджетних видатків переглянута у відповідності до прийнятих на себе зобов’язань.

2. Розвиток сільськогосподарського виробництва Європейського Союзу ґрунтується на запровадженні спільної аграрної політики, яка поетапно реформувалася відповідно до змін економічної ситуації у межах і по за межами Європейського Союзу, але постійно була спрямована на розвиток у країнах конкурентоспроможного сільського господарства, головним завданням якого було самозабезпечення країн власною аграрною продукцією з поступовим посиленням вимог до її безпеки для людини і захисту навколишнього природного середовища. Самозабезпечення власною аграрною продукцією з високими стандартами якості є цілком досяжним напрямком розвитку аграрного сектору національної економіки України.  Обмежені суми бюджетної підтримки України мають спрямовуватися насамперед на захист навколишнього природного середовища.

3. Моніторинг ресурсного забезпечення, що полягає у порівнянні показників ресурсозабезпечення сільськогосподарського виробництва із середньоєвропейськими та кращими на континенті дозволяє виявити напрямки поліпшення матеріально-технічного забезпечення розвитку АПК.
Так, з 1990 року кількість тракторів та комбайнів скоротилася удвічі, вантажного автотранспорту – в 1,7 рази. Крім того, рівень зношеності наявних тракторів становить 71%, комбайнів – від 73% до 98%. Нестача справних комбайнів під час жнив обертається затягуванням термінів збирання врожаю, перевищенням оптимальних агротехнологічних строків, що спричиняє великі втрати від осипання зерна та збільшує імовірність ураження збіжжя стихійними лихами.
Відтак, в аграрному виробництві відбувається деіндустріалізація та перехід на ручну працю. Вибуття основних засобів виробництва сільськогосподарських підприємств майже утричі перевищує їхнє надходження. Для відновлення технічних потужностей 1990 року необхідно ввести в експлуатацію 432 тис. тракторів, 97 тис. комбайнів, 252 тис. вантажних автомобілів загальною вартістю 132 млрд. грн. або 4 тис. грн. на 1 га ріллі.

4. За останні 19 років внесення мінеральних добрив скоротилося в 11 разів, органічних – в 15 разів, до того ж нераціональні сівозміни, виснаження грунтів культурними рослинами та бур’янами призвели до погіршення родючості української землі. Мають місце факти безгосподарності на орендованій землі, коли, наприклад, протягом усього строку короткострокової оренди вирощується соняшник, жодних добрив орендарем не вноситься, після чого виснажена земля повертається орендодавцеві; на жаль, облік якості грунтів при здійсненні орендних операцій не набув поширення. Відновлення родючості землі це складний довготривалий процес, який є невід’ємною складовою інтенсифікації, вимагає раціональної організації виробництва та залучення матеріальних ресурсів. Дотримання балансу поживних речовин грунту – стрижнева складова відновлення його родючості, що забезпечується внесенням мінеральних добрив у науково-обгрунтованих нормах при мінімальних додаткових технологічних витратах, оскільки більша частина мінеральних добрив вноситься під час сівби посівними, а не спеціалізованими агрегатами. В останні роки мінеральними добривами удобрюються орні землі в середньому на рівні 13-22 кг діючої речовини на 1 га. Серед внесених добрив переважають азотні (понад 80%), внесення ж фосфорних та, особливо, калійних практично зведено нанівець. Для порівняння, в країнах Європейського Союзу в середньому на 1 га ріллі вноситься N120Р38К42. Для забезпечення цього перспективного рівня, який дещо перевищує показники України в 1990 році, необхідно додатково вносити 3,4 млн. т азотних, 1,2 млн. т фосфорних і 1,3 млн. т калійних добрив загальною вартістю 6,8 млрд. грн., або 210 грн. на 1 га ріллі.

5. Обґрунтовано необхідність утворення регіональних збутових кооперативів для реалізації сільськогосподарської продукції оптовими корабельними партіями на експорт безпосередньо, уникаючи ланки посередників, що дозволить залишити суттєві додаткові фінансові ресурси у розпорядженні виробників та спрямувати їх на власний розвиток.
Привертає увагу різка зміна пріоритетів щодо напрямів реалізації протягом 1990-2009 років від переваги реалізації переробним підприємствам за планової економіки до переваги в наші дні реалізації за іншими каналами, які розуміють під собою реалізацію трейдерам, посередницьким підприємствам, які отримують високі прибутки від спекуляції з сільськогосподарською продукцією. Ті прибутки, які по праву мають належати сільськогосподарським товаровиробникам, через нерозвинутий інститут аграрного ринку отримують сторонні посередницькі організації, що викуповують у виробників сільськогосподарську продукцію за порівняно низькими цінами та через посередницькі ланки отримують високий дохід від експорту продукції або її внутрішню реалізацію кінцевому споживачу (населенню).
Уникнення посередницьких ланок при реалізації виробленої сільськогосподарської продукції дозволить підприємствам-виробникам отримати додатковий дохід від реалізації продукції, та відповідно додатковий прибуток, як джерело фінансового розвитку.
Шляхом реалізації даного задуму може бути утворення регіональних (на рівні кількох адміністративних районів) збутових кооперативів для реалізації сільськогосподарської продукції безпосередніх виробників оптовими корабельними партіями на експорт.

6. Викликає велике занепокоєння збільшення розміру та частки в структурі оборотних активів такої складової як дебіторська заборгованість. Станом на 01.01.2010 року понад 38 млрд. грн. коштів сільськогосподарських підприємств було заморожено та тимчасово виведено з господарського обороту у вигляді дебіторської заборгованості. Обґрунтовано систему заходів по зменшенню дебіторської заборгованості сільськогосподарських підприємств.

7. Обґрунтовано необхідність подовження пільгового та стимулюючого режиму оподаткування в АПК. У зв’язку із вступом України до СОТ розпочався і триває процес реформування податкових відносин, який передбачає наступне: удосконалення системи та механізму оподаткування сільськогосподарських товаровиробників з урахуванням сезонності виробництва; поступова трансформація непрямої державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників із запровадженням спеціальних режимів оподаткування з урахуванням вимог СОТ; впровадження механізму прямого та непрямого оподаткування з урахуванням необхідності забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектору на внутрішньому та зовнішньому ринку.

8. Розкрито зміну пріоритетів бюджетної підтримки в контексті вступу до СОТ, зважаючи на дефіцит коштів Державного бюджету обґрунтовано зосередити бюджетні витрати на загальнодержавних природоохоронних заходах.
Державна фінансова політика у сфері агропромислового комплексу в умовах обмеженості ресурсами має бути зорієнтована на побудову самодостатнього фінансово незалежного аграрного сектору економіки. Відсутній кореляційний зв'язок між бюджетним фінансуванням АПК та показниками його діяльності, а тому потребує системного вивчення досвід провідних сільськогосподарських підприємств в усіх регіонах України, які за сучасних умов демонструють показники стабільного розвитку, з метою поширення цього досвіду в усій галузі, в тому числі і за допомогою дорадницьких служб. Бюджетне фінансування варто зосередити на заходах „Зеленої скриньки”, насамперед, на заходах з охорони навколишнього природного середовища та створенні державних резервів для забезпечення продовольчої безпеки (на поворотній основі). Необхідно відходити від практики виплат бюджетних допомог потерпілим від стихійних лих господарствам, а розвивати та удосконалювати страхові відносини в АПК.

9. Обґрунтовано напрями розвитку фінансово-кредитних відносин на селі, посилення заходів з повернення кредитів, утворення сільськогосподарських банків розвитку. Система фінансово-кредитних структур має сприяти ефективному ресурсному забезпеченню сільськогосподарських товаровиробників, повинна підтримувати державну політику формування нових фінансових відносин на селі, прогресивних форм фінансової підтримки ведення господарства з урахуванням світового досвіду роботи банків сільськогосподарського розвитку.
Для досягнення цієї мети, повинні бути досягнуті такі ключові результати:  активізація політичної волі для законодавчого врегулювання, створення відповідної нормативно-правової бази, адекватна стратегія реформування аграрних фінансів,  ефективна система обслуговування, з філіалами в якості центрів прибутку, операційна та фінансова стійкість, ефективний внутрішній контроль і зовнішній банківський нагляд.

-----------------------
З питань придбання книги в автора звертатися за адресою - ivan1@yandex.ua

Просмотров: 2271