Мінфін оголосив про намір запровадити трирічне бюджетування. Що це означає? 

Ми всі добре пам’ятаємо перипетії останнього бюджетного процесу. Строки зривалися, обговорення відбувалося «нашвидкуруч», а голосування проходило в режимі аби тільки протягнути й дотиснути. У новий бюджетний рік, мовляв, необхідно входити тільки з новим бюджетом (хоча Бюджетний кодекс і передбачає випадок невчасного прийняття бюджету), та й відповідні зобов’язання перед нашими західними партнерами існують. А якість ухваленого документу? Це виявилося справою другорядною. Ось вона - наша державна стратегія в дії!

Вже кілька років поспіль якість бюджетного процесу, та й сама процедура розглядуу й ухвалення цього й супутніх документів залишає бажати кращого. 

Так, це потрібно впроваджувати. Й певні дії для цього вже робилися - в Бюджетному кодексі основи для його впровадження заклали; в програмних документах - як то Стратегія розвитку системи управління державними фінансами, вказали про це. Навіть відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами,  з іншої сторони, в галузі бюджетної політики сторони, зокрема, зобов’язалися проводити консультації та здійснювати заходи щодо розвитку системи середньострокового бюджетного прогнозування/планування.

Але тут потрібно уважно ставитися до питання розмежування середньорічного бюджетного планування та середньорічного бюджетного прогнозування.

І якщо питання щодо впровадження прогнозування на наступні за плановим два бюджетні періоди досить чітко регламентовано, то з середньостроковим бюджетним плануванням можуть виникнути певні проблеми. І середньострокове бюджетне планування має випливати із середньострокового бюджетного прогнозування. А останнє у нас «чомусь провалюється».

У Бюджетному кодексі регламентовано процедуру складання прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди, та вказано, що  він подається до Верховної Ради України разом з проектом закону про Державний бюджет України, уточнюється на підставі прийнятого закону та схвалюється Кабінетом Міністрів України у місячний строк з дня опублікування бюджету.І якщо прорахувати, то ми вже сьогодні мали б побачити уточнений прогноз бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди, тобто прогноз бюджету на 2017 і 2018 роки.

На жаль, востаннє такий документ Україна бачила лише в 2012 році. Причин тут можна віднайти безліч – і найголовніші, це відсутність затребуваності такого документу з боку Уряду та «індульгенція» на порушення бюджетного процесу.

Тому говорити про впровадження нового для України середньострокового бюджетного планування потрібно, насамперед, після відновлення бюджетного прогнозування.Що стосується запровадження середньострокового бюджетного планування – то тут проблем ще більше. За своєю суттю середньострокове бюджетне планування вимагає досить чіткого  формулювання цілей і пріоритетів державної політики, і на основі цього, визначення можливостей бюджету для їх реалізації.

Найголовнішою проблемою є значна відірваність процесів бюджетного планування від державного планування.  У підсумку програми, які визначають напрями соціально-економічного розвитку держави, окремі галузеві програми, затверджуються й ухвалюються без врахування можливостей бюджету. А бюджетне планування у свою чергу досить часто не враховує пріоритети соціально-економічної політики держави, які відображені у відповідних державних програмах. Впроваджений останніми роками «мораторій» на прийняття нових державних програм, не має можливості в повному обсязі вирішити цю проблему. Тому,  адекватне впровадження системи середньострокового бюджетного планування вимагає досить суттєвого  перегляду законодавчої та нормативної бази. На жаль, в Україні досі не розроблено адекватну законодавчу базу щодо стратегічного планування – відповідний пакет законопроектів («Про державне стратегічне планування», «Про цільові програми», «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» та «Про внесення змін до деяких законів України») до Верховної Ради України не внесено.

Питання впровадження середньострокового бюджетного планування безпосередньо стосується… децентралізації. Адже без чіткого визначення повноважень, які мають здійснювати місцеві органи влади, передача певних повноважень і ресурсів до них з центру, а отже і визначення можливостей їх якісної реалізації, у тому числі, ресурсного забезпечення, говорити про якість бюджетного процесу і  на центральному рівні і на місцях!

Тому якість та строки проведення конституційної реформи, проведення децентралізації для запровадження середньострокового бюджетного планування, та і прогнозування, є надзвичайно важливим питанням.

Іншою проблемою, яка стосується і як середньострокового бюджетного планування, так і середньострового бюджетного прогнозування, може стати недостатня якість макропрогнозів. Їх, до речі, вже складають на трирічний період.

Однак нестабільність розвитку економіки має значний вплив на якість прогнозування. Тут є яскравий приклад – макропрогноз на 2016 рік, що був закладений в Державний бюджет 2016 року. Вже на днях навіть Прем’єр-міністр відзначив про можливість його перегляду. Але від якості макропрогнозу значним чином залежить якість прогнозування бюджетних показників: в першу чергу – податкових надходжень, по-друге – можливість визначення адекватного розміру бюджетного дефіциту та планування запозичень, по-третє – видатків бюджету. І тут вже йтиметься не про один рік, а про три.

Іншою проблемою може стати нестабільність законодавчої бази. Внесення змін до законів, які мають вплив на дохідну та видаткову частини бюджету, а отже і якість планування та прогнозування в бюджетному процесі, без обраховування реальних фінансових можливостей, в Україні вже стало практикою. Та й з податковою реформою ми ще не визначилися.

Ще одна проблемна точка - якість бюджетного планування та прогнозування своїх потреб з боку головних розпорядників бюджетних коштів. Тобто, головні розпорядники бюджетних коштів можуть переглядати свої поточні потреби та формувати нові потреби у бюджетних коштах, які необхідні їм для виконання своїх завдань та функцій. Як приклад недосконалості процесу можуть бути минулий рік – Уряд майже 70 (!) разів ухвалював рішення про перерозподіл видатків державного бюджету. Це не враховуючи внесення змін до Закону про бюджет. 

Таким чином, можна з повною впевненістю вказати на те, що підготовлений бюджет на три роки, навіть у випадку його прийняття, підлягатиме поточному корегуванню і дуже суттєвому. І нарешті одна суттєва проблема, можливо, найголовніша, це – недостатній рівень співпраці Уряду та Верховної Ради України. Щоб ухвалити такий документ, як бюджет на три роки, в якому буде зосереджено питання забезпечення фінансовими ресурсами основних пріоритетних питань розвитку держави, необхідні спільні погляди на розвиток держави. А сьогодні вони, не зважаючи на декларації, часто або суперечливі, або ж дані обіцянки не виконуються…

Поставивши собі за мету подати проект державного бюджету на 2017 р. та наступні два бюджетні періоди, Уряд та Мінфін справді можуть реалізувати такий намір.  Але чи буде цей документ якісним? Чи будуть враховані реалії економіки та питання фінансування потреб? Чи буде він сприйнятим й підтриманим парламентом?.. Відповісти на ці питання сьогодні неможливо.Але наразі відверто можна констатувати, що це рух у правильному напрямку. І, можливо, «набивши шишок» вже сьогодні, Україна зможе зробити правильні висновки і впровадити якісну систему середньострокового бюджетного планування.

Просмотров: 554